Суперечливий образ Анни Кареніної

Тема: Суперечливий образ Анни Кареніної



Мета: допомогти учням розкрити суперечливий образ головної героїні роману Анни Кареніної, зрозуміти причини її трагічної долі; розвивати навички аналізу літературного образу, зв’язне мовлення, логічне мислення; сприяти становленню моральної позиції учнів.



Обладнання: підручник; текст роману Л. Толстого «Анна Кареніна» презентація



ХІД УРОКУ

У смерті Анни винні не люди, з яких складається суспільство.

У смерті Анни винен сам державний устрій.

Мертве суспільство, мертва дійсність вбиває любов тим,

що позбавляє її сенсу життя. Мертвий хапає живого.

В. Єрмілов, літературознавець



I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.

(Використовується інтерактивний метод «Літературна мозаїка».)

1) З даних слів складіть розповідь про життя Л. Толстого :

Ясна Поляна. Москва. Казань. Кавказ. Севастополь. Петербург. Астапово. Ліс у Ясній Поляні.

2) Опитування-естафета.

(На картках записані питання. Учні по черзі відповідають і передають картки далі.)

1) Скільки років Л. Толстой працював над романом «Анна Кареніна»? (Чотири.)

2) Яка початкова назва роману? («Два шлюби».)

3) Хто слугував прототипом зовнішності Анни Кареніної? (М. О. Гартунг, старша донька О. Пушкіна.)

4) Які дві сюжетні лінії можна виділити в композиції роману? (Лінія Анни і Левіна)

5) З яких слів починаєтсья роман? («Все змішалося в домі Облонських...»)

6) Визначте різновид роману (соціально-психологічний)



II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ И МЕТИ УРОКУ

III. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Слово вчителя.

Образ Анни Кареніної є одним з найбільш суперечливих не тільки в російській, а й світовій літературах, оскільки він не вкладається у звичні канони жіночих персонажів. Із самого початку своєї появи цей образ викликав неоднозначні оцінки. Доля героїні хвилює багато поколінь читачів. Незважаючи на своє досить довге літературне життя, Анна Кареніна викликає різні потрактування як у сучасній літературній критиці, так і у звичайних читачів.

Упродовж усього періоду існування роману виникала низка питань, що залишаються актуальними й нині. Серед них можна назвати такі: «Анна — жертва кохання чи його раба?», «Хто винен у трагедії героїні?», «Толстой засуджує Анну чи виправдовує її?», «Анна — трагічна героїня чи легковажна жінка?» На ці та інші запитання ми й маємо дати відповіді на сьогоднішньому уроці.

2. Завдання та запитання до учнів.

— Розкажіть, що вам відомо про героїню. Які ваші перші враження про неї?

3. Робота з текстом.

— Знайдіть описи портрету Анни Кареніної.

Вронський вперше бачить Анну такою: « …почувствовал необходимость еще раз взглянуть на нее - не потому, что она была очень красива, не по тому изяществу и скромной грации, которые видны были во всей ее фигуре, но потому, что в выражении ее миловидного лица,... было что-то особенно ласковое и нежное. …Блестящие, казавшиеся темными от густых ресниц, серые глаза ее дружелюбно, внимательно остановились на его лице… Вронский успел заметить, сдержанную оживленность, которая играла в ее лице и порхала между блестящими глазами и чуть заметной улыбкой, изгибавшей ее румяные губы. Как будто избыток чего-то переполнял ее существо, что мимо ее воли выражалось то в блеске взгляда, то в улыбке. Она потушила умышленно свет в глазах, но он светился против ее воли в чуть заметной улыбке» (с.67) « Она покраснела, … опять выпрямилась и с тою же улыбкой, волновавшейся между глазами и губами, подала руку Вронскому. Он пожал маленькую ему поданную руку и, …обрадовался тому энергичному пожатию, с которым она крепко и смело тряхнула его руку. Она вышла быстрой походкой, так странно легко носившею ее довольно полное тело.»(68) «Он…был поражен новою, духовною красотой ее лица» (130). «Вронский вдруг увидал голову Анны, гордую, поразительно красивую и улыбающуюся в рамке кружев… Постанов ее головы на красивых и широких плечах, и сдержанно-возбужденное сияние ее глаз и всего лица напомнили ему ее такою совершенно, какою он увидел ее на бале в Москве» (463).

Кіті при першій зустрічі бачить, що «Анна непохожа была на светскую даму или на мать восьмилетнего сына, но скорее походила бы на двадцатилетнюю девушку по гибкости движений, свежести и установившемуся на ее лице оживлению, выбивавшемуся то в улыбку, то во взгляд, если бы не серьезное, иногда грустное выражение ее глаз, которое поражало и притягивало к себе Кити. Кити чувствовала, Анна была совершенно проста и ничего не скрывала, но что в ней был другой какой-то, высший мир недоступних для нее интересов, сложных и поэтических» (76). На балу «…видела дрожащий вспыхивающий блеск в глазах и улыбку счастья и возбуждения, невольно изгибающую губы; и отчетливую грацию, верность и легкость движений» (83) «Она была прелестна в своем простом черном платье, прелестны были ее черные руки с браслетами, прелестна твердая шея с ниткой жемчуга, прелестны вьющиеся волосы расстроившейся прически, прелестны грациозные легкие движения маленьких ног и рук, прелестно это красивое лицо в своем оживлении; но было что-то ужасное и жестокое в ее прелести.»… «…что-то чуждое, бесовское и прелестное есть в ней »(85)

«Долли была поражена тою временною красотой, которая только в минуты любви бывает на женщинах… Все в ее (Анны) лице: определенность ямочек щек и подбородка, склад губ, улыбка, которая как бы летала вокруг лица, блеск глаз, грация и быстрота дижений, полнота звуков голоса, …- все было особенно привлекательно...» (516).

Каренин. «…лицо ее блестело ярким блеском; но блеск этот был не веселый – он напоминал страшный блеск пожара среди темной ночи»(136). «Он…смотрел на ее смеющиеся, страшные теперь для него своею непроницаемостью глаза…» (136).

«Левин увидел…женщину…в темном, разноцветно-синем платье …на той самой высоте красоты, на которой она была уловлена художником на портрете. Она была менее блестяща в действительности, но зато в живой было что-то такое новое привлекательное, чего не было на портрете» (584) «Особенный блеск осветил лицо Анны…» (585).. «Кроме ума, грации, красоты, в ней была правдивость. Она от него не хотела скрывать всей тяжести своего положення. Сказав это, она вздохнула, и лицо ее, вдруг приняв строгое выражение, как бы окаменело» (587).

Погляд на себе: «Она долго лежала неподвижно с открытыми глазами, блеск которых, ей казалось, она сама в темноте видела» (138); «Кто это?» - думала она, глядя в зеркало на воспаленное лицо со странно блестящими глазами, испуганно смотревшими на нее» (632).

Вчитель. Складність і суперечливість натури головної героїні Толстой передає самою манерою зображення зовнішності Анни. Портрет створюється на протязі семи частин роману, при чому кожен герой бачить її по-своєму:

Записи у зошитах:


Вронського вражає сила життя, енергія, повнота почуттів, що переповнюють Анну і вихлюпуються через очі, посмішку, внутрішнє світло.
Кіті захоплюється простотою і природністю Анни, прямотою її натури, несхожістю на інших і перша відчула у ній зародження нового, «бісівського».
Доллі бачить те, чого так не вистачає їй самій: красу закоханої жінки, яку люблять.
Левін відкриває в Анні те, на що інші уваги не звертали: розум і правдивість.
Кареніна лякає обличя Анни, яка вийшла за межі його розуміння.
І найбільш вражаючим відкриттям Толстого у зображенні портрета є погляд героїні на себе з боку, коли вона в темряві бачить, як сяють її очі, чи не впізнає себе в дзеркалі. Якими ж повинні бути внутрішні суперечності, щоб дійти до стану майже фізичної роздвоєності!



4. Творче завдання.

— Проаналізуйте стосунки в родині Кареніних. (Каренін одружився з Анною, яка була сиротою, на двадцять років молодшою (її тітка влаштувала цей шлюб). Можливо, Анна не кохала чоловіка, а просто підкорилася волі тітки.)



5. «Творча лабораторія» (Характеристика стосунків Анни та Олексія Кареніна).

— На вашу думку, чи були Кареніни щасливими? (Вони про це просто не думали. Зовні все було пристойно. Шлюби без кохання вважалися звичним явищем.)

— Що відомо про Олексія Олександровича Кареніна? (Він займав високу посаду, був втіленням петербурзької аристократії.)

— Як ви гадаєте, чи кохав він Анну? (Можливо, кохав по-своєму. Інакше він би не переживав так болісно розрив із нею.)

— Як Каренін зреагував на зраду дружини? Зачитайте відповідний уривок тексту. (Він відчув, що «стоит лицом к лицу пред чем-то нелогичным и бестолковым, и не знал, что надо делать. Алексей Александрович стоял лицом к лицу пред жизнью, пред возможностью любви в его жене к кому-нибудь, кроме него, и это-то казалось ему очень бестолковым и непонятным, потому что это была сама жизнь. Всю жизнь свою Алексей Александрович прожил и проработал в сферах служебных, имеющих дело с отражением жизни. И каждый раз, когда он сталкивался с самой жизнью, он отстранялся от нее».)



6. Проблемна ситуація.

— Чи згодні ви зі словами Анни про те, що Каренін — «зла машина»?



7. Коментар учителя.

Олексій Олександрович сприймав реальне життя як безглузду річ, оскільки її не можна було помістити у звичні для нього формули. Тому він і намагався завжди відсторонитися від життя. «Переноситься мыслью и чувством в другое су щество было душевное действие, чуждое Алексею Александровичу. Он считал это душевное действие вредным и опасным фантазерством».

Для Кареніна зрада дружини була порушенням звичної «обстановки щастя», яку він створив. Дізнавшись про зраду, він перевіряє свої почуття церковними й суспільними нормами, піклуючись лише про те, аби «пристойно завершити ці стосунки», тобто умістити їх у звичні формули. Олексій Олександрович поринає в державні справи, канцелярську діяльність, щоб приховати не тільки від чужих, а й від самого себе глибину свого горя. Однак ніщо не приносить очікуваного спокою. Л. Толстой порівнює свого героя з людиною, яка спокійно пройшла мостом і раптом побачила, що «цей міст розібрали і там безодня»: безодня — це саме життя, а міст — те штучне життя, яким він жив.

Анна назвала його «злою машиною», але це не є цілком справедливо. Адже так вона сказала тоді, коли покохала Вронського. Олексій Олександрович виявляє і людські якості: глибоко страждає, переживає за Анну під час її хвороби, піклується про маленьку доньку Анни і Вронського. Навіть Вронський відчув, що не здатен на такі вчинки і відзначив: Каренін був «на недосяжній висоті». Складається враження, ніби Каренін приховує від усіх і від себе самого свою доброту. Втрата Анни була для нього початком кризи всього життя, він розуміє непотрібність добра в суспільстві.



8. «Творча лабораторія» (Аналіз стосунків Анни і Вронського).

— Що відомо про Вронського? (Він один із синів графа Кирила Івановича Вронського, представник «золотої молоді» Петербурга. Красивий, багатий, має великі зв’язки, вихованець Пажезького корпусу, флігель-ад’ютант і разом із тим, за словами Облонського, «очень милый, добрый малый».)

— Як Вронський ставився до сімейного життя? («Вронский никогда не знал семейной жизни. ...Женитьба для него никогда не представлялась возможностью. Он не только не любил семейной жизни, но в семье, и в особенности в муже, он представлял себе нечто чуждое, враждебное, а всего более — смешное».)

— Як ви думаєте, чи кохав він Кіті? (Мабуть, ні. Йому подобалася Кіті, але він був задоволений тим, що не освідчився їй. Після повернення від Щербацьких Вронський заснув міцним і спокійним сном. Закоханий не міг би так поводитися.)

— Яким було його ставлення до Анни? (Він покохав цю жінку. Заради неї жертвує своєю військовою кар’єрою, всупереч світським законам розглядає свій зв’язок з Анною як шлюб. Вронський прагне створити сім’ю, мати дітей.)

— З тексту роману відомо, що Кіті знаходить деякі спільні риси між Вронським і Левіним. Чи згодні ви з героїнею? (Спільне між ними те, що обоє сміливі, мужні, правдиві, прямі у вчинках. Але є риси, що більше зближують Вронського з Кареніним. Адже в нього теж є певні правила, яких він дотримується.)



9. Коментар учителя.

Олексій Вронський — складний і неоднозначний образ. У своєму романі Л. Толстой порушує усталену літературну традицію зображення блискучого молодого дворянина, який спокусив заміжню жінку. Кохання змінило його, однак він теж переживає свою внутрішню драму.



10. Проблемне запитання.

— Як ви вважаєте, чи боялася Анна осуду вищого товариства? (Ні. Про це свідчить її присутність у театрі, коли всі «злобно и завистливо» дивились на неї. Вона б усе могла витримати, якби її лише «внутри себя самой держала любовь». Анна виявилася сильнішою від Вронського.)

— Який епізод роману можна вважати переломним у стосунках Вронського й Анни? (Епізод, коли Анна одержала листа від Кареніна. «Прочтя письмо, он поднял на нее глаза, и во взгляде не было твёрдости. Она знала, что бы он не сказал ей, он скажет не все, что он думает. И она поняла, что последняя надежда ее била обманута. Это било не то, чего она ждала.»)

— Як на вашу думку, чи була Анна щасливою з Вронським?



11. Коментар учителя.

З усією палкістю душі Анна поринула у безодню кохання до Вронського. За її словами, любов для неї те ж саме, що шматок хліба для голодного. Увесь світ і для себе, і для Вронського вона прагнула замінити коханням. Вона хотіла жити. Але покинувши все заради Вронського, Анна поступово починає відчувати, що вони віддаляються один від одного. «Любовь... — повторила она медленно, внутренним голосом. — Я оттого и не люблю этого слова, что оно для меня слишком много значит, больше гораздо, чем вы можете понять»,— каже вона Вронському. Автор підкреслює, що Анна говорить внутрішнім голосом, сама із собою, але складається враження, що, кажучи про це, вона доходить висновку: Вронський не для того кохання, яке їй потрібне.

Взагалі, Анна неначе замкнула себе в любові. Невипадково Л. Толстой, описуючи перебування героїні у маєткові Вронського, говорить: «...Главная забота ее все-таки была она сама — она сама, насколько она дорога Вронскому, насколько она может заменить для него все, что он оставил. Вронский ценил это, сделавшееся единственною целью ее жизни, желание не только нравиться, но служить ему, но вместе с тем и тяготился теми любовными цепями, которыми она старалась опутать его». І сам автор вважає неможливим втечу від життя, навіть якщо це буде втеча в кохання. Тому що любов, яка замикається в собі, позбавляється найголовнішої функції — дарувати щастя світові й одержувати щастя від нього. Саме в цьому, на думку Толстого, і полягають причини загибелі кохання Анни і Вронського.



12. Проблемна ситуація.

— Як ви гадаєте, у чому трагедія Анни Кареніної?

13. Коментар учителя.

Л. Толстой показує трагедію Анни як наслідок багатьох процесів: і соціальних, і моральних. Героїня не може зміритися із жодними компромісами, напів- рішеннями, оскільки саме кохання не приймає подібного. Анна створена для великих почуттів, але вони відсутні в тому світі, в якому вона живе. В тому суспільстві порушуються всі принципи — добра, правди, людяності, тут забувають про духовну єдність, а без цього неможливе щастя ні окремої людини, ні людства в цілому. На жаль, у романі всі герої самотні та нещасливі, тому що втрачено «ключ любви». Звідси й уся ця брехня і ницість, що охопили суспільство. Недаремно Анна говорить: «Разве все ми не брошени на свет затем только, чтоби ненавидеть друг друга и потому мучить себя и других?.. Все неправда, все ложь, все обман, все зло!.» Отже, у цьому суспільстві можуть жити лише люди бездушні, «мертві», не здатні до справжніх почуттів (порівняйте, у Бетсі, яка зраджує свого чоловіка, усе нормально). Суспільство не сприймає нічого справжнього і не прощає подібного.

16. Дискусія.

— Анна: хто вона — жертва чи легковажна жінка?

— Російський письменник В. Вересаєв вважав, що «Анна здійснила злочин проти живого життя. Вона зрадила чоловікові, кинула сина. Достойний вихід для Анни лише один: прийняти прощення чоловіка, задавити огиду до нього і повернутися до брехливого життя, мороку й узаконеної ганьби. Анна цього не зробила — і гине. Але люди не мають права кидати в неї камінням “Вищий моральний закон” і без того карає її жорстоко». Чи згодні ви з думкою В. Вересаєва? Аргументуйте своє висловлювання.

Л. Толстой у своєму романі виступає не як суддя, а як гуманіст. Згадаймо, що він хотів зробити героїню роману «жалюгідною, але не винною.» Тому автор не засуджує Анну, а намагається зрозуміти витоки її трагедії. В епіграфі до роману «Мне отмщение, Я воздам”Л. Толстой проголошує, що ніхто не має права судити людину, окрім вищого суду — Бога. Отмщеніє у творі — усьому суспільству, в якому забуті моральні цінності.



IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

1. Центральною в романі «Анна Кареніна» є проблема:

• А) нерівності різних прошарків тогочасного російського суспільства;

• Б) помсти;

• В) реформ селянського життя;

• Г) розпаду сім’ї.

2. Сюжет роману «Анна Кареніна» завершується:

• А) закоханістю Анни у Вронського;

• Б) втечею Анни від чоловіка і сина;

• В) залізничною катастрофою, в яку випадково потрапила Анна;

• Г) самогубством Анни на залізниці.

3. Своєрідним автобіографічним портретом письменника в «Анні Кареніній» є образ:

• А) Вронського;

• Б) Кареніна;

• В) Левіна;

• Г) Облонського.

4. Упізнайте героя за цитатою з тексту:

• А) «не лише любили усі ті, хто знав його за його добру, веселу вдачу і безперечну чесність, але в нім, в його вродливій, світлій зовнішності, блискучих очах, чорних бровах, волоссі, білизні і румянці обличчя, було щось, що фізично діяло доброзичливо і весело на людей, які зустрічалися з ним»;

• Б) «для мене, сільського жителя, усе це дико, як нігті того пана, якого я бачив у тебе»;

• В) «це – один із найкращих зразків золотої молоді петербурзької»;

• Г) «дуже цілісна людина»;

• Д) «… не тому, що вона була надто гарна, не через витонченість і скромну грацію, які були в усій її фігурі, але тому, що у виразі миловидного обличчя було щось особливо ласкаве і ніжне»;

• Є) «щоразу, коли він стикався із самим життям, він відсторонювався від нього»;

5. У романі «Анна Кареніна» йдеться про історію жінки, яка:

• А) переступила через загальноприйняті правила;

• Б) повстала проти світських умовностей;

• В) скоїла кримінальний злочин;

• Г) стала жертвою власних пристрастей і безжальних законів вищого світу.

6. Паралельно до зображення любовної лінії Анни Кареніної Толстой розвиває змістовно і художно рівноцінну їй лінію:

• А) сімейного життя Облонських;

• Б) духовних шукань Левіна;

• В) життя великого міста.



Відповіді: 1.г; 2. г; 3. в; 4. а) Степан Аркадійович Облонський; б) Костянтин Дмитрович Левін; в) Олексій Кирилович Вронський; г) Левін; д) Анна Аркадіївна Кареніна; є) Олексій Каренін; 5. г; 6. б.



V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



Для всіх учнів: Дібрати матеріал до характеристики образу Костянтина Левін Високий рівень: Написати твір-мініатюру на тему: “Мої враження від прочитаного роману”