Доля митця у світі, де гинуть таланти (за романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита»)

Тема: Доля митця у світі, де гинуть таланти (за романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита»)

Мета: формувати інтерес до творів М.Булгакова; конкретизувати та узагальнити матеріал про життя і творчість письменника;

розвивати вміння учнів самостійно та за допомогою вчителя залучати додатковий матеріал;

виховувати у душі вільну високоморальну особистість на прикладах героїв роману і життя самого Булгакова.

Обладнання:           портрет письменника, тексти твору, мультимедійний проектор, комп’ютер, буктрейллер, презентація.

Тип групової консультації: срийняття і засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Шлях аналізу:        дослідницький.

Попередній розподіл завдань по групах.

Перша група. Дослідження проблеми історичної епохи:

     - вивчення історичних умов у Росії 30-х років ХХ століття;

     - відображення свого часу в романі.

Друга група. Дослідження проблеми долі митця, його кохання, його творчості:

     - історія Майстра і Маргарити;

     - значення образу Маргарити;

     - призначення митця.

Третя група.. Дослідження проблеми «роману в романі»:

     - зіставлення біблейського тексту з єршалаїмськими главами роману;

     - проблематика «роману в романі»;

     - значення образу Ієшуа.

.Завдання для всіх груп: твір-мініатюра «Як я уявляю долю справжнього митця?»

Хід

 групової консультації

І. Мотивація.

Вчитель: Творчість М.А.Булгакова – одне з найбільших явищ російського письменства ХХ століття. Його талант дав літературі чудові твори, які є відбитком як сучасної письменнику епохи, так і справжньою енциклопедією людських душ.

     Булгаков вважав «інтелігенцію найкращою в нашій країні». Вона хранитель домашнього вогнища, честі, гідності і справедливості.

     Але як важко було жити і працювати інтелігентній людині, справжньому майстру слова в тоталітарній країні! Тому ми вирішили докладно дослідити життя і творчість письменника, історичні обставини, в яких жив і боровся М.А.Булгаков.

     Над робочим столом Булгакова висіла старовинна гравюра, яка зображувала «сходи життя» - історію людини від народження до смерті. Письменник любив цю наївну картину, бо вона відповідала його власному погляду на життя: «У каждого возраста по этой теории свой «приз жизни». Эти «призы жизни» распределяются по жизненной лестнице – всё растут, приближаясь к вершинной ступени, и от вершины спускаються вниз, постепенно сходя на нет».

     «Сходи життя» самого Булгакова короткі, але насичені подіями, зустрічами, тріумфами, катастрофами. В постійній напрузі, вічній боротьбі прожите це незвичайне, трагічне, щасливе життя. Є в ньому деяка таємниця, яку доведеться розгадати.

     Недаремно автор «Майстра і Маргарити» багато думав і писав про «нелепости судьбы таланта», «о самых странных опасностях на пути таланта». Обговоренню цих ключових питань сьогодні ми і присвячуємо урок.

     Головний «приз життя» - це саме життя, її уроки, творчість, спілкування з людьми, представниками влади. Ці зустрічі часто закінчувалися трагедією для Булгакова. Чому, коли говоримо про письменника, часто вимовляємо слова «трагедія», «трагічна доля»? Щоб відповісти на це питання, розглянемо історичні обставини, в яких жив і творив М.А.Булгаков.

ІІ. Обмін інформацією.

     Учні першої групи висвітлюють історичні умови в Росії 30-х років ХХ століття.

    

Вчитель. Талант Булгакова в більшості визначався умовами оточуючого життя і тим, як складалась доля письменника.

    

     Група біографів робить повідомлення про долю письменника ( показ презентації з коментуванням).

    

    

Вчитель. І все ж у біографії письменника є центр – той осередок ідей і пошуків, до якого все спрямоване, все тяготіє, де все завершується. Це роман «Майстер і Маргарита», головна книга письменника. Саме завдяки їй доля Булгакова являє собою сходження, весь час поривається угору, і це невпинне поривання обриває лише смерть. Перед смертю письменник просить лише про одне: «Чтобы знали, что-бы зна-ли!». На жаль, роман був надрукований лише в 1966 році.

( супровід ілюстрацій до тексту твору « Майстер і Маргарита»).

Вчитель: А яка судьба Майстра, його героя?

Учень другої групи. Герой Булгакова, Майстер, фігура в більшості автобіографічна, але ідентичними їх назвати не можна. Герой не має імені, його називають Майстром (це типовий герой).

     Учні працюють з довідковою літературою, дають визначення слова «майстер» за словником В.В.Даля і на думку Булгакова.

     Учні другої групи розповідають про минуле Майстра, про його зустріч з Маргаритою.

Чтоб гладким был путь истинной любви.

В. Шекспір

М. Булгаков вважав, що життя — це любов і ненависть, відвага й азарт, уміння цінувати красу і доброту. Але любов... вона насамперед. Булгаков писав героїню свого роману з Олени Сергіївни — коханої жінки, яка була його дружиною. Незабаром після їхнього знайомства вона прийняла на свої плечі, можливо, більшу частину його, Майстра, страшної ноші, стала його Маргаритою.

Історія Майстра і Маргарити — це не одна з ліній роману, а найголовніша його тема. До неї сходяться всі події, вся багатоплановість роману.

Вони не просто зустрілися, їх на розі Тверської і провулка зіштовхнула доля. Кохання вразило обох, як блискавка, як фінський ніж. «Кохання вискочило перед ними, як з-під землі вихоплюється убивця в провулку...» — так описує Булгаков зародження кохання у своїх героїв. Уже ці порівняння передвіщають майбутній трагізм їхнього кохання. Але спочатку все було дуже спокійно.

Уперше зустрівшись, вони розмовляли так, начебто знали одне одного з давніх-давен. Бурхливо спалахнуло кохання і здавалося, повинне б спалювати людей дощенту, а в нього виявився домашній і тихий характер. У підвальній квартирці Майстра Маргарита, одягши фартух, господарювала, поки коханий працював над романом. Закохані пекли картоплю, їли її брудними руками, сміялися. У вазу ставили не сумні жовті квіти, а улюблені обома троянди. Маргарита першою читала вже готові сторінки роману, квапила автора, пророчила йому славу, стала називати його Майстром. Фрази роману, що їй особливо подобалися, вона повторювала голосно і співучо. Говорила, що в цьому романі її життя. Це було для Майстра натхненням, її слова зміцнювали в ньому віру в себе.

Булгаков дуже дбайливо і цнотливо розповідає про кохання своїх героїв. Його не вбили чорні дні, коли роман Майстра був розгромлений. Кохання було з ним і під час важкої хвороби Майстра. Трагедія почалася, коли Майстер зник на багато місяців. Маргарита невпинно думала про нього, ні на хвилину її серце не розлучалося з ним. Навіть тоді, коли їй здавалося, що коханого вже немає. Бажання довідатися хоч щось про його долю перемагає розум, і далі починається дияволіада, у якій бере участь Маргарита. В усіх бісівських пригодах її супроводжує люблячий погляд письменника. Сторінки, присвячені Маргариті, — це поема Булгакова у славу своєї коханої — Олени Сергіївни. З нею письменник готовий був зробити «свій останній політ». Так він написав дружині на подарованому екземплярі свого збірника «Дияволіада».

Силою свого кохання Маргарита повертає Майстра з небуття. Щасливої розв'язки для всіх героїв свого роману Булгаков вигадувати не став: як було все до вторгнення сатанинської команди в Москву, так і залишилося. І тільки для Майстра і Маргарити Булгаков, як він вважав, написав щасливий кінець: їх очікує вічний спокій у вічному будинку, який Майстру дали в нагороду. Закохані будуть насолоджуватися беззвуччям, до них будуть приходити ті, кого вони люблять... Майстер буде засинати з посмішкою, а берегти його сон вічно буде вона. «Майстер мовчки йшов з нею і слухав. Його неспокійна пам'ять стала згасати», — так завершується історія цього трагічного кохання.

І хоча в останніх словах — сум смерті, але с й обіцянка безсмертя і вічного життя. Вона збувається в наші дні: Майстру і Маргариті, як і їхньому творцю, призначене довге життя. Багато поколінь будуть зачитуватися цим сатиричним, філософським, але головне — лірико-любовним романом, який підтвердив, що трагізм кохання — це традиція всієї російської літератури.

Висновок. Кохання – найвищий прояв людського духу, і тому воно безсмертне. А ось коли був написаний роман, життя Майстра закінчилося. Воно закінчилося тому, що роман не був прийнятий до друку, критики напали на нього з нищівними статтями. Майстер захворів, спалив роман. Далі був арешт. Майстер зламався. «Я вспоминать не могу без дрожи свой роман, - скажет он. – Я неизлечим.»

     Доля Майстра ще більш трагічна, ніж доля Булгакова.

( демонстрація буктрейллера до роману).