ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Проблемне навчання – психолого-дидактична система змісту, методів, форм і засобів розвиваючого навчання, яка надає учням можливість активно оволодівати новими знаннями й способами дії в процесі індивідуального і спільного пошуку, прискорюючи становлення їхніх пізнавальних потреб та інтересів, емоцій і волі.

Проблемне навчання посідає значне місце в навчанні світової л-ри та є важливим засобом його активізації, оскільки передбачає здійснення школярем самостійної навчальної діяльності. Саме таке навчання передбачає не запам`ятовування готових істин, а роздум, аналіз, самостійне розв`язання різноманітних проблемних ситуацій, має бути вирішальним фактором у формуванні критичного мислення, основними ознаками якого є вміння виявити помилки судження в прочитаному тексті, обґрунтувати їх помилковість; уміння зіставляти різні джерела інформації і виділяти протиріччя, обґрунтовувати їх; уміння визначити недоліки послідовності суджень, необґрунтованість висновків; уміння будувати свою відповідь лаконічно, логічно, послідовно, правильно, аргументовано. 

Проблемне навчання ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж.Дьюї, що заснував в 1894 році в Чикаго школу, в якій навчальний план був замінений ігровою та трудовою діяльністю. Автора досвіду зацікавили концептуальні положення теоретика: дитина засвоює матеріал не слухаючи або сприймаючи органами чуття, а в результаті виникнення в неї потреби в знаннях, коли дитина стає активним суб`єктом навчання.

Педагогічний підхід до проблеми передбачає зосередження уваги на теоретичних основах проблемного навчання, тому потребує з`ясування структури і компонентів.

У 60-70-і роки ХХст. спостерігався сплеск зацікавленості проблемним навчанням. І.Я.Лернер, М.І.Махмутова, В.Оконь, А.В.Фурман досліджували різні загально дидактичні аспекти означеного питання.

Певно, через інтерес до інноваційних технологій навчання зацікавленість проблемним викладанням предметів у 80-90-і роки дещо ослабла. Але останнім часом не лише в роботах відомих укр.. методистів, таких, як Н.Й.Волошина, Л.Ф.Мірошніченко, Є.А.Пасічник, а й у дослідженнях молодих науковців – Л.Г.Аврамчука, І.М.Соколової, І.М.Угринюка та інших – чимало уваги приділяється саме проблемному підходу до викладання навчальних дисциплін. Цей факт свідчить про зростання ролі особистості учня в самостійному пошуку шляхів вирішення проблем, стійкому бажанні здобувати систематичні знання, необхідність яких диктує час. 

Проблемне навчання – творче, розливальне, за якого відбувається не лише засвоєння учнем шкільної програми, а й різнобічний його розвиток як особистості. В „Українському педагогічному словнику” подається таке визначення цього терміна: „Проблемне навчання – один із типів розливального навчання, істотною відмінністю якого є зближення психології мислення людини з психологією навчання”. Проблемне навчання найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення учнів. Суть проблемного навчання полягає в пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки запитань; розв`язання проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках; у проблемних ситуаціях, створених учителем; у різноманітній роботі учнів.

Проблемне навчання – це навчання, за якого учні систематично включаються в процес розв`язання проблемних запитань, завдань, ситуацій, створених на змісті програмового матеріалу. Важливим моментом у застосуванні прийомів проблемного навчання є розвиток творчого мислення школярів. Оскільки творче мислення приводить до нових знань про світ і способи діяльності, то учні можуть пізнати в процесі творчості нове, але значуще не стільки для суспільства, скільки для самої особистості. Риси творчої діяльності, які є основою проблемного навчання, є такими:

·                    самостійне перенесення знань і умінь у нову ситуацію;

·                    бачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;

·                    бачення структури об`єкта, який підлягає вивченню;

·                    уміння бачити альтернативу рішення;

·                    уміння комбінувати раніше відомі способи розв`язання проблеми в новий спосіб;

·                    уміння створювати оригінальний спосіб розв`язання проблеми.

Ще В.О.Сухомлинський писав, що, застосовуючи прийоми проблемного навчання, „... учитель збуджує найважливішу рушійну силу розумової активності – перехід від досягнутого рівня знань і розумового розвитку до нової сходинки, на яку треба піднятися в процесі оволодіння новими знаннями”. У цьому – дієвий спосіб розвитку творчого мислення.

Проблемне навчання оперує певними науковими термінами, сутність яких необхідно з`ясувати. Один із них – проблемність у навчанні, що є важливим засобом у розвитку самостійності й пізнавальної активності учнів, їхнього творчого ставлення до оволодіння суспільно-історичним досвідом у процесі навчання й виховання. Принцип проблемності в навчанні відповідає не лише умовам засвоєння знань і дій, він співпадає з головними умовами, що викликають і визначають розвиток учнів. Крім того, заслуговує на увагу важливість проблемності в інтелектуальному розвитку школярів. Проблемність у навчанні забезпечує інтенсивну інтелектуальну активність дітей під час засвоєння знань, створює найсприятливіші умови для розвитку в них здатності по-творчому, всебічно розглядати предмет дослідження. Застосування проблемного аспекта в навчанні допомагає формувати людину, яка має гнучкий розум, творчі нахили; посилює виховний вплив л-ри на учнів; стимулює їх не вдовольнятися поверхово емпіричним узагальненням фактів, а глибоко проникати в їх суть. 

Алгоритм проблемного навчання

1.                Виокремити проблему з „фону”.

2.                Чітко сформулювати проблему.

3.                Поставити проблемне запитання.

4.                Створити проблемну ситуацію.

5.                Знайти найбільш оптимальний (доказовий) спосіб її розв`язання.

6.                У разі невдачі проаналізувати ситуацію і скоригувати шлях розв`язання або реалізувати альтернативний.

Найбільш оптимальними є три рівні проблемності:
1. Перший із них полягає в тому, що вчитель допомагає учням організувати роботу й надає їм інформацію, необхідну для розв`язання проблеми.

2.                Другий характеризується тим, що учитель спільно з учнями аналізує ситуацію і підводить їх до проблеми, а вони самостійно формулюють завдання і розв`язують його

3.                третій рівень: учні самостійно формулюють і розв`язують проблему без сторонньої допомоги.

Перехід від легкого до більш складного рівня проблемності необхідно здійснювати поступово, згідно з рівнем розвитку читацької активності й вікових особливостей учнів.

Під час вивчення гуманітарних предметів складніше сформулювати проблему. Це пов`язано з вербальним характером гуманітарних наук. Літературна проблема є сплавом ідейного, філософського, історичного та естетичного змісту. Як правил проблемність створюється постановкою проблемних запитань.

·                    Чому...? (З якої причини...?)

·                    Що змінилося б, якби...?

·                    Чим відрізняється... від...?

·                    Що поєднує... і...?

·                    Чим можна пояснити...?

·                    Які умови необхідно створити, щоб...?

·                    Який висновок можна зробити?

·                    На якій підставі зроблено висновок?

Такі проблемні питання передбачають висунення гіпотез, порівняння, аналіз. „Трапляється, що поставити запитання важче, ніж відповісти на нього”, - писав Х.Гадамер.

Основними ознаками проблемних запитань є:
складність (на запитання немає готової відповіді в підручнику й розповіді вчителя; її слід знайти в результаті інтенсивних мислитель них процесів);

значимість (запитання викликає інтерес у школярів і є важливим для їх читацького розвитку);

місткість (широке охоплення матеріалу).

До цих основних ознак проблемного запитання необхідно додати ще одну – посильність. Адже інтерес учня до розв`язання проблеми зникне, якщо запитання легке для нього або якщо воно надто складне і в силу певної суми знань, рівня знань школяр не зможе знайти відповіді на поставлене запитання. Тому, формулюючи проблемне запитання, слід враховувати, чи зможуть учні впоратися із ним, адже діти спиратимуться на здобуті знання і розглядатимуть закономірності проблемних тенденцій. Звісно, така діяльність веде до підвищення пізнавальної активності учнів.

Постановка проблемних запитань на уроках світової л-ри повинна бути педагогічно виправданою. 

Дискусія повинна вестися не заради дискусії, а задля того, щоб глибше проникнути в художній твір, осмислити його художні образи. 

Залучення учнів в освітній процес за допомогою проблемних завдань здійснюється за причинно-наслідковим ланцюжком:

 Оцінювання попереднього результату--- планування діяльності--- спосіб дії в нестандартних умовах--- аналіз результату--- опанування нових знань.
Передусім необхідно з`ясувати суть проблемних і «непроблемних» завдань, що дасть змогу докорінно перебудувати урок із метою врахування всіх закономірностей проблемного способу оволодіння учнями знаннями й уміннями, а також інтенсивного розвитку їхнього продуктивного творчого мислення.

Приклади «непроблемних» завдань

Пригадати, повторити,

Прочитати, записати,

Дізнатися, пояснити принцип,

Назвати, вирішити

Приклади проблемних завдань

·                    сформулювати завдання;

·                    поставити запитання по суті проблеми;

·                    спланувати діяльність;

·                    висунути гіпотезу і скласти план її перевірки;

·                    проаналізувати й обґрунтувати спосіб розв`язання.

Приклади «непроблемних» завдань

Знайти помилку;

Виконати за зразком та інструкцією.

Приклади проблемних завдань

·                    сформулювати спосіб дії в змінених умовах;

·                    сформулювати власну позицію;

·                    попередньо оцінити результат;

·                    представити, подати інакше;

·                    порівняти, обрати інший варіант;

·                    порівняти з еталоном;

·                    знайти обґрунтування для класифікації, здійснити класифікацію;

·                    перейти від загальної до більш конкретної моделі.

У сучасні науці існує кілька різних точок зору на визначення поняття «проблемна ситуація». Проблемна ситуація характеризує ставлення суб`єкта до перешкоди, що виникла в практичній або інтелектуальній сфері діяльності. Але це таке ставлення, за якого суб`єкт не знає шляхів подолання перешкоди, і цей шлях необхідно знайти. 

Оскільки вище було зазначено, що літературна проблема має свої специфічні особливості, то слід наголосити на деяких моментах методики проблемного викладання світової л-ри. Варто враховувати, що кожний читач сприймає л-ний твір емоційно, і ці емоції різні, то ж вирішення л-ної проблеми не може бути однозначним.

Організовуючи пізнавальний пошук, необхідно стимулювати учнів до того, щоб вони відкривали нове на уроці. Але якщо матеріал потребує глибокого, детального посилання на л-ний твір, великий за обсягом, що є характерним для навчальних програм 10-11 класів, можна окреслювати проблему, висловлювати гіпотези і перевіряти їх (посилаючись на текст) у ході виконання домашньої роботи. Наприклад, домашнє завдання для учнів 10 класу: за твором О.Уайльда «Портрет Д.Грея» визначити значення символу портрета (проблемно-пошукове завдання, що спонукає до самостійного мислення). Обираючи таку форму, педагог перестає бути носієм суто інформаційних функцій, його роль – заохотити учня до самопізнання.

Відповіді учнів мали такий вигляд:

1.  Портрет – уособлення душі, совісті Д.Грея. здійснюючи замах на свою душу, він убиває себе.

2.                                 Портрет – уособлення мистецтва. Мистецтво вічне. Здійснюючи замах на мистецтво, Д.Грей гине сам.

3.                                 Портрет – утілення життєвої моралі. Той, хто дивиться на портрет, оцінює його з позицій власних моральних поглядів.

Проблемне навчання на уроках світової л-ри можна здійснювати різними способами: діалогічним і монологічним викладом знань, евристичною бесідою й пошуково-самостійною роботою учнів, навчальним диспутом та учнівськими дослідженнями тощо. Так, створюючи на уроці систему проблемних ситуацій, учитель керує інтелектуальною діяльністю учнів під час постановки й розв`язання проблем, а учень усвідомлює й суб`єктивно приймає проблемну ситуацію, формує та розв`язує проблемні запитання, завдання, застосовує знання в нестандартних ситуаціях.
Основні принципи роботи творчого вчителя

·      всебічне вивчення і розвиток природних можливостей учнів, знання психологічних особливостей кожного школяра;

·      всебічний розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей і нахилів;

·      формування навичок експериментально-дослідницької діяльності та мовленнєвої культури;

·      формування потреби в саморозвитку; потреби в самостійній праці, яка спрямована на одержання власного позитивного результату;

·      виховання комунікативно компетентної особистості, здатної орієнтуватися в сучасному інформаційному світі.

Моя робота з упровадження компонентів проблемного навчання на уроках світової л-ри дає певні результати. Зокрема, якісно зростає творчий рівень учнівських робіт, що виявилося у використанні оригінальних і нестандартних прийомів побудови усних і письмових висловлювань. Мої учні займають призові місця в різноманітних поетичних міських конкурсах. 

Результатом використання проблемного навчання на уроці може бути:

·                    урізноманітнення методів та організаційних форм навчання;

·                    більш повна реалізація таких цілей навчально-виховного процесу:

а) підвищення рівня навчальних досягнень учнів;

б) продовження формування мовленнєвої культури;

в) удосконалення навчальних можливостей кожного школяра;

г) можливість самостійного пошуку знань, активізації розумової діяльності.

- формування цілісної особистості, здатної до постійного самовдосконалення;

- розвиток творчих здібностей та особистісних якостей учнів;

- забезпечення спрямованості індивідуальності учня на успіх, формування життєвої компетентності, готової до самореалізації в різних сферах суспільного життя;

- свідоме ставлення учнів до навчання, розуміння його необхідності для того, щоб стати високоосвіченою, гармонійно розвиненою, творчою, комунікативною людиною, здатною до свідомого суспільного вибору;

- підвищення ефективності самостійної роботи.

Як бачимо, запровадження компонентів проблемного навчання на уроках світової л-ри в сучасному освітньому процесі є актуальним аспектом розвивального навчання, адже вміння дітей мислити, висловлювати міркування з приводу окресленої проблеми, бачити цю проблему є важливими елементами педагогіки взагалі. Проблемне навчання на уроках світової л-ри можливе за таких умов:

·                    проблематизація навчального матеріалу;

·                    активність самої дитини;

·                    зв`язок навчання з життям школяра.

Перед учителем стоїть важливе завдання – створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його реалізації в навчально-виховному процесі школи. І слова відомого педагога В.Сухомлинського звучать як наказ сучасному вчителю: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка… Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця